В Чернігівському обласному Художньому музеї з кінця травня проходить виставка «Лялька-мотанка».
В ній представлені роботи майстринь нашого міста, членів Національної Спілки майстрів України.
Я люблю відвідувати такі місця, які наповнені творчістю, майстерністю, історичними віяннями і любовью.
І так як на блозі веду рубрику «Народна лялька«, то поспішаю поділитися своїми враженнями і фотографіями.
«Лялька-мотанка -це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Це ознака швидше не історичної спорідненості різних регіонів, а єдності духовного, сакрального простору людей. Мотанка -оберіг людської душі й долі, символ Берегині роду, що передавався від матері до дочки, та ниточка, що єднає покоління в єдиний Рід, Народ, Націю.»
У виставці приймали участь різні чернігівські майстрині, тому мотанки відрізняються одна від одної.
Роботи Тетяни Стадниченко (1974 р.н.) вражають своєю неповторністю. У неї в колекціі є як сувенірні ляльки, так і ігрові. Вдало використані натуральні матеріали змушують придивлятися до кожної дрібниці і побачити в них старі домотканні полотнища, вишиті рушники в поєднанні з сучасними лляними тканинами, мереживом, ручною вишивкою. Багато її робіт виявилися знайомими мені: хороводниця, зерновушка, копієчка, годувальниця, мотанки з ниток.
Ляльки Ольги Костюченко (1976 р.н.) -це немовлята, мотанки з руками і без, оригінальне пано «Початок».
Колекція робіт Олександри Дідович (1940 р.н.) розширена ляльками її учениць Ніни Єрмоленко (1958 р.н.) — ляльки-мотанки з конопляних, бавовняних, вовняних ниток, Алли Молько (1954 р.н.) — різнокольорові «Веснянки» з ниток муліне.
Олександра Дідович відома своїми авторськими ляльками з оригінальним оформленням.
Осучаснену авторську народну ляльку представляє молода перспективна майстриня Наталія Куринська (1988 р.н.). Хоча її робіт і не багато, але на них можно дивитися довго. Чомусь погляд не відривається і шукає нове і нове в ляльці.
Активна участниця Всеукраїнських і міжнародних виставок і конкурсів Лариса Ганненко (1947 р.н.) знайомить глядачів зі своїми традиційними оберегами: нерозлучниками, здравяною, «не залишай». Всі її ляльки виконані з натуральних матеріалів-льону, коноплі, вовни. Кожна її авторська робота не має аналогів, розроблена самостійно, з використанням історичних і етнографічних джерел.
Коли я була на виставці, то зустріла Ларису Ганненко і розговорилася з нею. Вона була відкритою до спілкування і з радістю запропонувала поділитися своїм досвідом виготовлення ляльок. Цей позитив мене дуже вразив, я вирішила познайомитися з нею ближче і напросилася в гості. І відповідь була така: «Так, звичайно. Коли Вам буде зручно «.
Зустріч наша вже відбулася і я взяла у майстрині інтервью, яке можна буде почитати в наступній статті.
Більше фото з виставки «Лялька-мотанка» дивіться у слайд-шоу.
Українська народна лялька. Вступ
Лялька Кубишка-Травниця
Прості народні ляльки
Новые работы Ларисы Ганненко
Очень красивые куклы! Сразу вспомнилось, как мы на уроках труда такие мастерили. Но вот младенцев я делать еще не пробовала. Они такие милые!
К сожалению я в детстве никогда не делала кукол, да ещё на уроках труда. Вам, Таня, повезло с учителем, раз остались такие воспоминания.
Мне тоже понравились куколки. И костюмы у них такие нарядные, столько стилей вышивок использовано. Каждую куколку хочется изучать отдельно.
Да, Вы, Елена, правы. Каждую куколку можно рассматривать долго.
Какая прелесть! Куколки такие разные у всех: есть и сакральные, и душевные, и вылитые фотомодели!
Спасибо, Лена, за фотоотчет, у нас таких лялек на выставках не бывает.
Я тоже впервые на такой вот выставке. И только сейчас задумалась, что в одном нашем городе столько мастериц есть. Чернигову 1300 лет! Думаю, древнему городу просто необходимо развивать искусство создания народных кукол.
Как жаль у нас таких учителей нет, которые могли бы учить такому вот творчеству.
Мне кажется, что учителя есть везде. Главное желать учиться рукоделию и хотеть их найти.
Елена ну если считать учителем в данном случае у нас — интернет, то это ничто по сравнению если был бы реальный учитель в офлайне.
Нина, согласна! Интернет и реальный учитель, который может быть рядом — две большие разницы. У Ларисы Ивановны Ганненко (будучи в гостях) я почерпнула море творческого позитива. Это чувство даже словами не опишешь. Её рассказ полезен каждым словом, внимаешь, как ученик на первом уроке.
Какая красота! Я восхищена! Так приятно найти на страницах интернета родной язык и родную культуру! Очень дорожу этим и огромное спасибо вам за прекрасный материал!
А мне как приятно читать, что многих захватывает такое искусство!
Спасибо!
Работы мне очень понравились. сама изучаю, создаю образы, но одно замечание.Название » Мотанка » не относится к украинской кукле. Украинская узловая лялька. просто » узловая лялька » . Слово » мотанка » вошло в название Украинской ляльки не так давно. Я и сама так называла своих кукол, но это неправильно. Из беседы с народной майстрыней Марианной Любас.
Наталья, спасибо за откровенный комментарий. Да, действительно я не этнограф и подтвердить или опровергнуть это утверждение не могу. Просто читала много книг и основным считают этнографом Украины Найдена, а он упоминает куклы как просто оберег.
Но если так посудить, то тогда в Украине вообще не было никаких узловых мотанок…
Предпочитаю думать, что все тряпичные простые куклы старословянские и разделять на украинские и русские не стоит. Если я в написании статей использую словосочетания мотанка- украинская узловая лялька, то это просто моё мнение. Я так хочу видеть эти куклы. А взгляды у всех разные. http://www.rukukla.ru/article/kuhi/About_dolls_and_emotions
И ещё меня заинтересовало, что Вы создаёте свои куклы. Приглашаю Вас, Наталья, в гости на мой блог. Читателям было бы интересно, да и мне тоже познакомится с мастером поближе.
Написать мне на почту Вы можете через форму контактов http://semideluhi.com/kontakty